Шановний читачу!

       Так сталося, що Бог дав мені таланти, і серед них талант творити вірші,
навіть, різними мовами. Наприклад, я можу писати вірші англійською мовою, в
усякому разі, перекладати на англійську, але чи це потрібно? Та найближчі мови
для мене, якими я найкраще володію, це – українська та російська. Так, я
українець. Але українець такого часу, коли обидві мови є рідними. Кожна з них
обох для мене – як два крила. Я не хотів би відмовлятися від жодної з них, бо
вони – мені рідні, як для птаха – його крила. У моїй ситуації вони – приблизно
рівної сили і часто дають відчуття пташиного польоту над землею, а іноді –
навіть понад хмарами. Це відчуття нагадує політ у літаку, лише без обмеженості
свободи, без обов’язковості рейсу, без найменшого страху, що можна розбитись.
Крила поезії дають змогу піднятися над суєтою світу, над сьогохвилинним і
дочасним, дають змогу відчути, що ти – людина, вінець Божого творива.

       Переважна частина поезій цієї збірки належить до любовної лірики. Я
намагався писати якнайкраще – на рівні кращих зразків світової класики, чи диво
сталося і чи це диво – судити тобі, мій читачу, саме мій, тому що у кожного
автора є свій читач. Мій читач – насамперед романтик, людина високої мрії. Що ж,
я вітаю тебе, мій читачу, із цікавою нагодою познайомитися із цим скромним
доробком, який коштував мені чи не 20 років життя, хоча, якщо взяти чисто
творчий період, то він, здається, охопив час від трьох до п’яти років. Ця книга
– моя кандидатська чи навіть, образно кажучи, докторська дисертація на звання
поета. Ще раз повторюю: наскільку ця спроба є вдалою – судити тобі.

       Я присвячую цю книгу тим людям, які були, є і, хотілось би, завжди
будуть поряд зі мною у житті, хоча то є можливим хіба що лише у вічності: у
першу чергу моїй мамі та моєму батькові, тому що вони виростили і виховали мене
таким, як я є, і їхня заслуга щодо мого життя очевидна; дівчатам, у яких я був
закоханий, також моїм любим дітям: Ані та Ярославу, бо вони були моїми першими
критиками, і рідніших людей, ніж вони, у мене нема, до того ж я їх надзвичайно
люблю; також покійній дружині, що через важку хворобу залишила цей світ зовсім
молодою; рідним та друзям – я радий, що у мене є справжні друзі, а це буває
далеко не у кожного. Багато хто з них мене не розуміє, в усякому разі, як поета,
та всім їм я якимось чином завдячую. Але, безумовно, що найбільше у всьому я
завдячую Богу, який прекрасно розуміє кожну людину, який давав і дає таланти, і
не лише мені, який тримає при житті ціле людство і весь Всесвіт.

       Окрему подяку висловлюю також людям, що тією чи іншою мірою сприяли, щоб
ця книжка вийшла у світ.

Василь Троян

Такою буде передмова до книги “Блакитноока Україна”, яка на жаль ще не вийшла у
світ. Але це обов’язково станеться, можливо з вашою допомогою. А поки-що вашій
увазі пропонуються деякі вірші із цієї збірки