Знов цвітуть каштанів кипарисні грона

Знов цвітуть каштанів кипарисні грона – Чом же ти притихла, милая моя, Чом я так далеко од твойого лона, Чом не чуєш щирі співи солов’я? Бо співак той вправний лиш мала пташина, Та в пташинім хорі має перший хист. Ти послухай пісню, милая дівчино, Силу подарує той малий соліст. Він співає сміло, він співає дзвінко, Це тобі дарунок – пісня солов’я. Той мотив—трембіта, той мотив – сопілка, Пісня – поцілунок, приз – любов моя. Він співає мило, він співає вправно, А його кохана все мовчить й мовчить. Та в садочку тихім, та в садочку славнім Вигріває діток. Серденько скімить. Я б постояв днину, я б постояв нічку, Щоб свою кохану теж розвеселить, Щоби зашарілись мило ніжні щічки, Та моя кохана все мовчить й мовчить. Знаю, що в серденьку твоїм крига скресла, Та скажи на милість, скільки ще століть Ти чекати хочеш на співучу весну, Бо з твого мовчання серденько щемить. 18.05.05