Твоя краса

Твоя краса – безмежна мить чудова, Глибінь очей – небесна далина. А усмішка – мов квіточка ранкова, І сяє, немов сонечко, вона. Твоя любов – то наймиліша мрія, І дотик вуст – найкращеє вино. І кожен спогад ніжно серце гріє, Щемить і завмира, й надіється воно. Як любо чуть твій юний голосочок, Він так бринить, немов би ангел з неба. Мов арфи струни, золотий дзвіночок Глибоким сріблом прихиля до себе. Як палко хочеться до серця пригортати Твій стан стрункий, й налиті сонцем груди! Як хочеться тебе одну кохати Та цілувати ніжно тебе всюди. Ці очі синьозорі та глибокі, Немов би море в неозору днину, Ці сповнені життя й жадання щоки, Й відчути ніжність дівчини-дитини. Тобі ось-ось сімнадцять літ минає. Лишилося недовго ще чекати Аби признатися, як ніжно я кохаю, Як хочу тебе палко цілувати.