В тобі – безмежна неба таємниця

В тобі – безмежна неба таємниця, Зірок глибокотрепетна краса. В житті моєму ти – немов зірниця, Що раптом осяває небеса. Ти – найяскравіша на світі зірка. Твоє тепло – у серденьку зорить. Я мрію, аби нам кричали “Гірко!”, Аби з тобою бути кожну мить. Миліш ти від троянди й від жоржини, А щоки – запашніш, ніж пелюстки. Хай ранок кожен твій, моя єдина, Буде мов пісня, що виспівують пташки! Хай та мелодія в душі лунає, Що знають лиш пернаті співаки, Що солов’ї виспівують за гаєм, І щовесни насвистують шпаки. І я дивлюсь на тебе, мов на диво, Що зіткано із променів весни, Немов на небо! Ти – така красива, Немов дитячі безтурботні сни. В тих снах з тобою, мила, хочу бути І цілувать твою святу красу, Вдихати запах квітів незабутній, І пестити дитячу ще косу. В тобі – безмежна неба таємниця, Зірок глибокотрепетна краса. В житті моєму ти – немов зірниця, Що раптом осяває небеса.