Ніколи ні гусляр, ані Боян

Ніколи ні гусляр, ані Боян, Ні князь, ні витязь, ані змій, ні див Не бачив красивіших, ніж твої, грудей. Вони – мов ніжні пуп’янки троянд. Вони – лагідне неповторне диво. І ти, прекрасна, мов сама весна, Приходиш юна, осяйна і запашна, Замріяна, й любистку запах в косах, Солодка й ніжна, мов медвяна рожа, І чиста, мов сльоза й ранкові роси, Така близька й незаймано-хороша. Я мрію про уста твої чудові, Про дивні, ніби ясні зорі, очі, Про груди білосніжнії шовкові, Щоб поцілунками їх вкрити серед ночі.