Люба, коханая дівчинко

Люба, коханая дівчинко Настя! Милеє, лагідне, світлеє сонечко! Квітка пахуча ти, дівчинко Настя, Промінь весняний, що глянув в віконечко! Цвіт польовий на вустах медвяних, Щічки палають палкою жагою – Гомін пташок у гаю вже затих, Вийди, й побудьмо, кохана, з тобою. Знов поцілую я любі вуста, Підем під верби до тихої річеньки – Час поцілунків для тебе настав, Любії рученьки, милії ніженьки. Знову побудем в обіймах палких, Бо не буває любові – багато. Глянь, соловейко у вербах затих. Ще поцілуємось, любе дівчатко. Люба, коханая дівчинко Настя! Милеє, лагідне, світлеє сонечко! Квітка пахуча ти, дівчинко Настя, Промінь весняний, що глянув в віконечко!